Один із найкращих способів провести канікули або відпустку – взяти участь у літній школі закордоном. Це гарантує безліч вражень, нового досвіду і знайомств, і більше того часто є абсолютно безкоштовним. Цього року мені пощастило стати учасником такого заходу, організованого Ряшівським університетом (Rzeszów, Polska). На разі завершився перший тиждень з трьох і я пропоную вам ознайомитися з моїми враженнями про школу, місто і людей (які тут є з усієї Європи і не тільки). Як бонус – відео зі мною, яке зняв місцевий телеканал.

UR

Джерело зображення: www.ur.edu.pl

Попри те, що назва може трохи відлякувати, літня школа, якщо вона добре організована, це переважно дуже цікаво й весело. Тут у нас є переважно по три пари на день (інколи менше), і заняття часто нетрадиційні – наприклад конверсаторіум, тобто самі розмови, перегляд фільмів або вивчення польських пісень, що є доволі кумедним :) Всі учасники, яких разом 44, розділені на чотири групи за рівнем знання мови. Хоча насправді цей поділ доволі відносний і мені у групі найвищого рівня буває трохи нудно. В програмі також заплановано кілька екскурсій як по Ряшеву, так і в інші міста. Сам університет має дуже гарний кампус, один з корпусів якого збудований повністю за кошт Євросоюзу. Новітня бібліотека вражає своїм зовнішнім виглядом, хоча книгозбір мені здався не дуже багатим, бо майже на всі мої запити електронний каталог видавав «Не знайдено».

ur-3

Напис на бібліотеці: «Wielką pomoc z tych ksiąg, gościu, mieć będziesz… Wszystko tu znajdzie…» Jan Kochanowski

До речі, щодо коштів Євросоюзу. По всьому місту є дуже багато табличок з повідомленнями про те, що та чи інша установа або споруда була профінансована якимсь Європейським фондом (соціальним, регіонального розвитку тощо). Тематика підтриманих проектів найрізноманітніша – це наука і культура, енергетика, транспорт, розвиток туризму і бізнесу, охорона здоров’я та довкілля, оптимізація управління та багато іншого. Ряшів займає друге місце у Польщі за кількістю залучених грошей Фондів ЄС з розрахунку на одного мешканця, випереджаючи навіть Варшаву. За десять років це провінційне місто отримало допомоги майже на 573 млн євро, а вся Польща – на 80 мільярдів! І це вам не дешевий газ, а інновації та модернізації. Детальніші дані можна знайти на http://mapadotacji.gov.pl/. Насправді вражає.

ur-2

50 млн злотих лише на один з багатьох проектів.

Ряшів це рай для велосипедистів. Велодоріжки є по всьому місту і в деяких місцях вони навіть ширші за пішохідну частину. Також для велосипедів є окремі світлофори і переходи, багато місць для паркування і оренди двоколісного транспорту. Для пішоходів місто теж є дуже комфортним і безпечним. Усі тротуари викладені гарненькою бруківкою, а світлофори обладнані зручними (а не такими жахливими як у нас) кнопками. Довкола доріг можна часто побачити щити, які покликані зменшувати шум машин. У громадському транспорті зайців, напевно, немає, бо якщо контролер зловить когось без квитка, то дані такого пасажира вносяться у реєстр боржників і банки потім відмовляють їм у видачі кредитів, а провайдери/оператори можуть відключити інтернет і телефон. А проїзд, до речі, недешевий – повний одноразовий квиток на автобус коштує 2,80 злотих (більше 11 гривень), а студентський удвічі менше. Українські студаки приймають, але неохоче, тому краще мати ISIC.

Велопарковка біля гуртожитку. Уся в кадр не влізла.

Велопарковка біля гуртожитку. Уся в кадр не влізла.

І про людей. Учасники цієї літньої школи приїхали до Польщі з України, Росії, Молдови, Румунії, Хорватії та навіть Франції. Найцікавіше спілкуватися, в плані діалогу культур, з росіянами і хорватами. Першим інколи доводиться відкривати очі на те, що Путін не завжди каже правду, що Київ не стоїть у руїнах після революції, а у Львові їх не поб’ють за російську мову. Коли читаєш такі дурниці в інтернеті, то це здається смішним, але коли бачиш, що навіть молоді і нібито прогресивні росіяни щиро у це вірять, то це змушує задуматися.

Натомість Хорватія, як виявилося, це маленька балканська Україна. Їхні стосунки з сербами майже ідентичні до українсько-російських. Обидва «старші брати» стверджують, що ми один народ, говоримо одною мовою і маємо жити в одній державі, зрозуміло під чиїм проводом. А будь-які прояви хорватського патріотизму, так само як і українського, миттєво отримують від сербів/росіян клеймо фашизму. Тому хорвати дуже добре розуміють наші реалії, і тішить те, що вони нещодавно нарешті таки увійшли до Євросоюзу. Сподіваюся, нас теж це невдовзі чекає.

І наостанок, як і обіцяв, новинний сюжет про цю літню школу, в якому і я сказав кілька слів:

На разі все, а за тиждень буде ще один пост з Ряшева та з екскурсій у Краків, Красічин та Болестрашичі. Про що вам більше хочеться дізнатися? А може ви вже тут були і маєте якісь поради? Пишіть! :)

P.S. Світлини, традиційно, можна подивитися на Фейсбуку, там багато цікавого і постійно доповнюється.