Успішно захистивши на днях польський і український дипломи, можу нарешті видихнути й писати у своє задоволення. Сьогодні розповім про одноденну екскурсію місцями Житомирської області, пов’язаними з Оноре де Бальзаком, яку нещодавно організувала моя 82-річна бабуся (sic!).

Вона знайшла екскурсовода і домовилася за 30-місний автобус, який був цілком заповнений учасниками. Переважно це були її знайомі старші пані вже давно не бальзаківського віку, а також наша родина.

Оскільки проведення такої мандрівки виявилося під силу навіть моїй бабусі, то я майже не буду розповідати про організаційні моменти, а зосереджуся на тому, що цікавого там можна побачити. Отже, наш маршрут починався в Житомирі і пролягав через Бердичів до села Верхівня.

Весь зв’язок Житомира з Бальзаком полягає в тому, що письменник проїжджав через це місто дорогою з Франції. Він їхав до своєї коханої Евеліни Ганської у її сімейний маєток у Верхівні. Втомлений далекою дорогою і очікуванням зустрічі, він був радше неприємно вражений Житомиром, котрий на той час був меншим від Бердичева — важливого центру торгівлі.

tour guide

Наш екскурсовод. Поблизу тих синіх дахів був вокзал, куди приїжджав Бальзак

У Бердичеві ж знаходиться костел святої Варвари, де Бальзак і Ганська згодом обвінчалися. У радянський час там була спортивна школа, але від 1990-х років храм знову належить Римо-Католицькій Церкві. Екскурсія відбувалася в неділю зранку і ми потрапили якраз на подвійне свято Першого причастя і Зіслання Святого Духа (Трійці).

st.varvara

Святкова служба. Зовні на костелі є пам’ятна дошка Бальзаку

honore-complex

Навпроти костелу знаходиться торговий центр ім. Оноре де Бальзака із пам’ятником письменнику перед ним

Житомирщина — найбільш католицька область України, костели складають тут аж 9% від усіх релігійних громад (принаймні, так було у 2010 році). Тут знаходиться і найбільше місце паломництва українських римо-католиків — монастир Кармелітів Босих, який гріх було принагідно не відвідати.
Klasztor Karmelitów

Монастир Кармелітів Босих

Це велична фортеця на березі річки Гнилоп’ять, збудована на початку XVII століття. У ній знаходиться костел Непорочного зачаття Богородиці із санктуарієм ікони Матері Божої Бердичівської. Зазвичай цей образ зберігається у крипті, але з нагоди свята він був виставлений у верхньому храмі. За своїм значенням цю ікону порівнюють з образом Matki Boskiej Częstochowskiej, яку я також не так давно бачив.
krypta

Вихід з крипти

Далі ми попрямували до Верхівні. Оскільки покриття дороги не змінювалося від часів Бальзака, то переїзд зайняв значно більше часу і зусиль, ніж може здатися з мапи. Кажуть, зі сторони Білої Церкви асфальт кращий, тому враховуйте це, коли обиратимете маршрут.

green field

«Там починається українська земля, земля чорна й жирна, яку ніколи не угноюють і де завжди сіють. Цей краєвид укинув мене в якесь остовпіння…» Оноре де Бальзак

Маєток Ганських XVIII століття разом із парком довкола вражають своєю красою і недоглянутістю. Зараз там знаходиться сільськогосподарський технікум, а під музей відведено лише три маленьких кімнати зі старомодною експозицією. Палац перетворили на школу ще за більшовиків і зараз на стінах замість величезних олійних картин висять плакати про вирощування цукрових буряків і День Перемоги.

У парку навпроти центрального входу до будівлі ще донедавна стояв невеликий бюст Леніна, а колись католицька каплиця через відсутність у селі громади була перетворена на православну церкву і увінчана московським восьмикінцевим хрестом.

 

І тим не менше, місце цілком варте відвідання. Цей комплекс недарма занесений до українського реєстру пам’яток історії національного значення. У парку є криниця Оноре де Бальзака, старовинний двосклепінчатий міст і білочки :) Там можна гарно провести час в історичній атмосфері поодаль від міського гамору.

 

В Україні ще багато цікавого!