Хочу поділитися з Вами деякими своїми роздумами, що виникли у мене після того, як на минулому тижні я брав участь в одному заході, організованому Польським Інститутом у Києві. Це були громадські читання повісті Генрика Сенкевича «Quo Vadis».

Ця загальнонаціональна польська акція, котра проходила вже уп’яте. Кожного року обирають інший твір із класики польської літератури і організовують читання фрагментів на телебаченні, радіо, у бібліотеках та інших публічних місцях, в тому числі в діаспорі.

Формат був такий: зібралося близько тридцяти людей в окремій залі кав’ярні, організатори роздали всім по одній сторінці з повісті й так по черзі кожен читав. На тлі, тим часом, показували без звуку відомий однойменний фільм 2001 року.

Мені, на жаль, почитати не вдалося, бо я запізнився через затор і всі фрагменти вже розібрали. Залишалося тільки сидіти й уважно слухати.

Абсолютна більшість учасників були українцями із різним рівнем володіння польською, але всі вони говорили з акцентом та й просто з помилками (нетерпиме викладацьке вухо дається взнаки :) ). Сам акцент — річ дуже делікатна і поляки кажуть, що він є навіть у тих іноземців, які ідеально знають мову і живуть у Польщі багато років. Тому зараз не про це.

Мене зацікавила така банальна річ: чому українцям переважно не вдається правильно читати польською? Це ж не англійська з її багатьма варіантами звучання кожної літери чи складу. Поляки як чують, так і пишуть. Здавалося б, достатньо один раз вивчити кілька простих правил і все — можна прочитати будь-який польський текст, навіть не розуміючи його :)

Врешті, я дійшов до таких двох висновків:

По-перше, людям важко абстрагуватися від рідної мови. Для них складно «перемкнути тумблер» і усвідомити, що тут діють інші правила. Тому постійно плутаються м’які та тверді звуки, українізуються чи русифікуються слова.

Те ж саме відбувається, коли люди розмовляють суржиком. Мови змішуються, бо в голові мовця немає чіткої межі між ними — всі файли перемішані і не посортовані.

А достатньо створити у голові «окрему теку» для кожної мови і просто переключатися між ними в потрібний момент. Так працює мозок білінгва, а в Україні майже всі (більшою чи меншою мірою) двомовні. Тож ви повинні розуміти, про що йдеться.

По-друге, люди зарано починають читати. Кілька разів переглянута фонетична таблиця це ще не запорука успіху. Люди — не роботи, яких можна запрограмувати, вставивши флешку з правилами. Ми вчимося поступово. І найбільш природний для нас спосіб вивчення мови це слухання.

Пригадайте, як діти вчать свою рідну мову. Вони спершу дуже багато слухають, потім починають говорити, аж тоді читати і врешті писати. А коли дорослому, який іще не наслухався достатньо нової мови, не всотав її звучання, дають щось нею прочитати, то виникають проблеми.

Через недостатнє знання і відчуття нової мови людина починає залучати інші ресурси — «теки» уже відомих мов. І отак неправильно читаючи закарбовує собі в голові викривлену версію мови. Потім це дуже важко виправити…

Про те, як найбільш ефективно використовувати читання для вивчення мови і де взяти безкоштовні електронні книжки польської, я розповідав раніше. Тому учітесь, читайте :) Ćwiczenie czyni mistrza!